Creating nuclear weapons, changes in mobilization and negotiations with the Russian Federation: a great interview
In three years, the fighter went from the ordinary soldier to the regiment commander. Since 2017, Georin has been engaged in political activity, but with the beginning of a full -scale invasion, he joined the formation of the Kiev Volunteer Detachment TRO "Azov - Kiev", which was later expanded to a separate regiment of special purpose of the Armed Forces. The fighter was a co-commander, and since 2023 he became the deputy commander of the 3rd assault.
In October, Maxim Georin won the Focus "Top 50 bloggers of Ukraine-2024", the list of candidates included more than 200 influentors. Major took first place in the overall rating and the category of "Militari".
The serviceman Maxim Zhorin gave a great interview with focus, in which he not only evaluated the possibility of realifying the military unit of the Victory Plan, negotiations with the enemy, Ukraine's joining NATO before the war, but also spoke about motivation of recruits and mobilization, which cannot only be motivating.
How do you evaluate the possibility of implementing the Victory Plan? Do you see problems with weapons and ammunition, including long -range missiles? This problem is definitely. In general, regarding the Victory Plan, here is my personal opinion that again, we have no right to create another illusion for ourselves now that simply the existence of a plan as a plan can solve something for us without any effort.
It will not happen, whatever the plan is detailed, whatever it may be and everything else. But it should be understood that this war still has to end only by Ukrainians with their Ukrainian forces. As for weapons, equipment and more, there are problems with their supply. Of course, it is not enough, and we need to work to help the West more intensively and explain to him that it, including, is in his interests.
But in parallel, we also have to understand and say that the event will always be helped, and its equipment ends with it, and the shells, too, their production is limited. We need to concentrate not only on the request of the event, but also on the creation of our own powerful MIC, where we will be able to produce our equipment, our shells, our drones, and in this case we will be able to plan from our own strength.
How do you see possible negotiations with Russia after the Victory Plan implementation? Do you see them at all? I don't see. Honestly, I do not see at all, what, in general, how it would be possible now any negotiations with Russia. Again, there is an impression that in Russia there will be a desire with us at the moment, but I do not see such conditions.
Why do the Russians stop today and sit with us at the negotiation table, only if it is not a conversation about the full surrender of Ukraine? We like it or not, but the reality is that the situation is not very good at the front. The Russians, though at a big price, are able to implement their plans. So now, at this stage, given the complexity of the situation in the East, I do not see the conditions for negotiating at the table.
We can, of course, hope for anything, but the Russians always stop exclusively where they are stopped. And while they can move, they will move deep into our territory. Any war still ends in negotiations. What do we need to do on the front to approach them from a stronger position? First, we need to study our mistakes. This is very important. The Ukrainian army has passed a fairly dynamic path of development in a rather short period.
And today it is one of the strongest, most experienced armies in the world. No army in the world currently has the experience that is in the Ukrainian army, including Russian. Due to the fact that all modern means of combat, all modern technologies are tested and implemented on us on the battlefield with Ukrainian fighters, sergeants, officers. So it's a good part.
The second part is that in parallel with this, having all this experience, all these tools, sometimes we still forget that we are different from the Russians and have to fight differently. We have a number of mistakes on strategic and sometimes at a tactical level to apply our own forces. And so it can be, and so it happens. But it is very important that this is not repeated.
It is very important that the responsibility of the command is for certain decisions that were made by them, because it is important for both the internal state of the army and for further action. Today, we have a certain problem with this, and it is primarily due to the fact that there is still a large number of generals, for example, generals who have not seen the front in their lives at all. They have heard explosions at best for many, many kilometers.
And this person simply does not understand any ordinary things that happen on the battlefield. Speaking of what we need to do on the front, we need to tidy our army, because it is difficult for us. We need to approach the mobilization of society, stabilize the front line and get tools to win. They should be on the battlefield and in the diplomatic and economic plane. If we talk about a complete nuclear complex, then, of course, it takes many years.
But if about tactical nuclear weapons, then it is absolutely realistic to do today. Is a truce possible on the conditions of exchange of territories for Ukraine's accession to NATO? I don't think it's real. Again, who will decide what territories we will exchange? If you look at the Deepstate map, the area that is occupied today and which will be tomorrow may be completely different.
First, this is a difficult question, how can it be done? But there is still a complete understanding that as soon as we give some part of our territory, even in exchange for some temporary truce, it is still aimed at appealing our enemy to absolutely our entire territory. I do not believe that by giving some part, the Russians will stop. Secondly, I do not see the direct desire for NATO to take us with the territories, though without these territories.
Unfortunately, the event today is quite passive in its position. He even shows some cowardice in the plan that he is constantly trembling before, but how does Russia react to it, how else does someone react? At that time, our enemy has already formed a full -fledged world corporation of evil, which includes countries such as Russia, China or Korea. They are much more decisive in their actions to apply their strength and to support each other. Unfortunately, this is not observed today in the West.
I do not see the desire in NATO yet, we can have it. And is there any desire in NATO today? If this is the language, will it happen in the near future? So far, everything indicates that we will rake the problem we have. Zelensky stated that Ukraine should be taken to NATO or returning nuclear weapons. In your opinion, what will be more effective? Nuclear weapons. Nuclear weapons have always been, is and will be the most effective tool for your own safety.
No other guarantees will never replace their own strength. We have already seen how it was when we were taken away from nuclear weapons, we were promised safety and where is it? None of the signatories who guaranteed us security . . . One of these countries has attacked us in general, while others pretend that it is a false attack, conflict, "their" and more. We have no safety guarantees.
How will the following guarantees that will give us? But having our own nuclear weapons are some tools in our hands that accurately guarantee safety. Even before the start of even a full -scale war, I was for the restoration of nuclear status, it is possible. It's not easy, but this potential can be realized in Ukraine. We are not a country that threatens the world or something. We are a country that faced the fact that it was taken away from nuclear weapons and the guarantees were not worked.
I believe that at this stage we have the right to return it ourselves. Of course, this should be discussed with other world leaders. But even the existence of at least tactical nuclear weapons, it seems to me a significant tool in all negotiations and national security. It can be a reality in the near future? If we talk about a complete nuclear complex, then, of course, it takes many years. But if about tactical nuclear weapons, then it is absolutely realistic to do today.
Moreover, some of this we have. Most importantly, we have preserved intellectual opportunities and potential. We have a partial infrastructure, which is also preserved, and we need to be restored. Of course, modern nuclear weapons, modern nuclear studies are different from those we have stopped. But all this can be restored, rebuilt, and it will become our true strong point of support. Do you think our partners can go for it to bring us nuclear weapons? I think they don't want it.
This is obvious, because they also understand that with the advent of nuclear weapons we have another strong country on the world map. This is hardly wanted by our partners, but there are their own national interests. We need to rely on our national interests, not the national interests of other countries. It is very important to change this view and become national, a little selfish in this regard.
We must always start in the construction of our own plans for the future, and in terms of our own safety, first of all, from our national interests. Of course, it is likely that they will not like it very much, but we should not be interested in it. We need to work if we make a decision for us that it is for us as a nation, as a need for a country, we have to start working and realizing it, and not just fear that someone will not like it.
Recent raids of the Tax Code have caused indignation, including in the military. Do you feel about such CCC measures? I think we are guilty of the fact that such events are happening. Do I like this chaos and circus that occur periodically? No, they don't like it. Of course, I would like it to look different. But we, as a society, created this situation ourselves, organized it ourselves, we ourselves the blacksmiths of our happiness. Like? No, don't like it.
Is there a different option? At the moment, which I would see the short no. However, in the future there is a change in working with the population, different approaches to preparing people. It is work with the reputation of military, armies, etc. , information and agitation work and adequate state recruitment. All this could change this situation. But we have not done all this before, and now we reap the fruits when we see phenomena such as the Raida of the Shopping Center.
We can fix it so that mobilization is not forced, but, for example, motivating? It cannot be completely motivating, it is unrealistic. No large -scale war has never lasted exclusively in volunteers. One way or another, we will still have to resort to mobilization. But the question is how this mobilization is treated, how they behave with mobilized, so you can change it. The most important thing is to change the social relation.
For this purpose it is necessary at the state level, first, to start with work with the civilian population. It is the preparation of civilians, starting with schools, universities, any job, that a person must undergo the first basic training. This will immediately remove many questions from every civilian who is simply afraid of this today. It is not said that all Ukrainians will enter the army after their studies. In no case, so there can be no.
But all Ukrainians should be prepared for the realities that are happening today. To date, there are training centers in the country that prepare the civilian population. I personally organized civilian training courses before the start of a full -scale invasion. The courses that we held before the start of a full -scale war, by and large, gave us almost all of the personnel in the first days of a full -scale war that came to us.
These are just the people who went through this training, who knew what to do, what internally, morally different. The same thing now happens at every course or lesson that happens in the regions. Almost every issue always has several people who then go to the army. They come, gain knowledge, lose fears, find answers, change their motivation, attitude to what is happening. They understand why, how and why to do it.
Therefore, I consider it extremely important in this regard to work with the civilian population, which we are ignoring all this time, although it can largely become fundamental in the state of society. Further, the right information work with people, in particular, in training centers. We understand that many have seen how the Armed Forces training centers work, it is not a good impression, but we have to change it.
At every stage, we need to take a number of changes that will influence the fact that Ukrainian society will be different about mobilization. Even the Tarologists, which I irony with irony, will have more facts to which they will rely on than modern military experts. Some forecasts indicate the possible completion of active fighting in 2025 or 2026. How do you feel about such a time frame? Let's not go to the time frame, but to such forecasts as I treat.
What do they rely on? How many such forecasts have we heard in all this time? The fact that in the fall, in a few months, weeks, next year, something of it happened at least somehow? As far as I remember, no. How many times the missiles ended in Russia - in September, in December, but every time they do not end, they only become more. In general, I am very bad for all these expert forecasts because I do not understand what they rely on.
Most likely, even the Tarologists, to whom I irony, I will have more facts that they will rely on than in modern military experts who talk about it. I don't understand how they can predict it. If you look at the front line right now, then it indicates that the Russians are going to fight for a long time and will be very much. They develop their resources, they are looking for new resources to continue this war. Therefore, I do not see our opponent planned to stop somewhere.
On the contrary, it increases its strength and intensity of hostilities in the East. Therefore, I smile with any predictions and advise people not to live predictions, but to live reality. Ukraine will have enough resources for a long war? The same depends on us, if we use them properly, to properly approach the system of troops, if we develop our own resource base, then yes, we will have enough.
Here, however, our most important resource, from which everything begins, is not shells and not equipment, it is a resource of our character, our endurance. If we have enough of the state, endurance, then we will stand. I absolutely believe in it. If we live from the forecast to the forecast every time, then we are waiting for the elections, then we are waiting for the transfer of some weapons, so it will be difficult. If everyone goes on, start working, we will have enough resources.
The Verkhovna Rada adopted a law on weakening responsibility for the HCP. You said that this initiative "problems with not very intelligent and incompetent commanders will not solve. " What is wrong with this law? The fact that he does not solve the problem that was voiced, as if all this was created for. He does not solve this problem at all, but creates others. Namely, he destroys discipline in the army.
We have already seen examples of how people openly begin to be proud of having gone in the HCP and that there will be no responsibility. And given how difficult it is today to survive the Ukrainian infantry at all . . . It is necessary to understand that the Ukrainian infantryman is experiencing an extremely complex and simply unrealistic number of problems that hardly anyone can even imagine.
Being there, he gets a signal: "A friend, so you can not tolerate, you can go to the HSC, and you will not be about it. Here is a person who does it in public, look, she has nothing. " This destroys the discipline on which everything is built in the army. Discipline is compulsory and its observance is extremely important, and critically important.
And what if one of the complex areas just one day has a battalion decided to go to the HSC? What will we do then? Who will be responsible for this? Soldiers who left the place or the deputies who allowed? I think they will judge commanders, soldiers, not the deputies who have made this law. So I see more problems in it than a solution. Who do you think "incompetent" commanders and how to deal with them? They exist unfortunately. In fact, the army itself has to fight them.
Today we have examples when they hear about such problems. Of course, not everyone. На жаль, досі іноді існує така практика, причому це здебільшого стосується саме командирів вищого керівного складу і майже ніколи не стосується командирів взводів, рот, батальйонів і навіть більшості бригад.
На цьому рівні сформувалася вже лінійка командирів, які виросли з поля бою, і з ними, як правило, немає таких проблем, але є досвід.
Сьогодні існує практика, коли якогось командира просто призначають через те, що він з кимось знайомий або в нього є звання чи ще якісь речі, а не через його авторитет в армії і бойовий досвід. З цим є проблеми. Такі ситуації інколи в армії відбуваються.
Коли вони кричущі, вони інколи навіть вивалюється в публічну площину. На це треба реагувати. І найголовніше, це те, що не треба боятися в армії вирішувати ці проблеми. Тому що інколи ця проблема існує саме через те, що її бояться вирішити як знизу, так і зверху.
Знизу бояться скаржитися, щоб не було потім на солдатів атак з боку старшого командування, а зверху не хочуть, щоб знали про проблему в армії. Так от, проблеми в армії замовчуванням все одно не вирішаться, тому головне — не бояться їх вирішувати.
Вони є, частково вони вирішуються, а іноді ні. Ви наголошуєте на важливості якісної підготовки нових бійців. Що є найважливішим під час навчання новобранців? Безпосередньо навчання новобранців.
Справа в тому, що сьогодні в наших умовах навчання не може бути умовним, як це було раніше в навчальних центрах, коли ти формально відбув місяць, півтора, два, все — тобі ВОС виписали.
Це означає, що ти базовий боєць, ти нічого взагалі не знаєш — медицину, сучасних засобів ведення бою. Це формальне навчання надзвичайно шкідливе, тому що воно за собою тягне величезну кількість проблем, у тому числі втрат на полі бою.
Навчання є нашою основою, це є база в 3-й штурмовій бригаді. Ми дуже багато приділяємо цьому уваги — і навчанню солдата, і навчанню сержанта, і навчанню офіцера. Є надзвичайно важливим, аби абсолютно всі ці ланки проходили навчання і постійно розвивалися.
Особливо враховуючи те, що сьогодні війна досить швидко крокує по своєму технологічному напрямку, і надзвичайно важливо, щоб ці навчання відбувалися. Був обмін досвідом між підрозділами і командирами, але все починається все одно з базового початкового навчання.
Ми не можемо дозволити собі як росіяни. Полонені росіяни розповідають про те, що в них в принципі навчання як такого майже не відбувається. У них головна задача — це добігти до наших позицій, все.
З усього навчання, яке вони проходять, це тактика роботи в групі й інженерні роботи. Тобто добіг і починаєш відразу копати. Ми ж собі такого дозволити не можемо. У росіян з роти дві людини добігає, і їх це влаштовує, всі інші загинули. Їм підходить, вони нову роту відправляють.
Ми так не можемо воювати. Ми маємо підходити до якісного показника нашої піхоти. А відповідно, якщо ми хочемо піхоту, яка буде якісно виконувати бойові завдання, нам треба вкладати свої навчання.
Робити це треба з самого початку, ще з базової підготовки до потрапляння безпосередньо в підрозділ, це основа, це база. Якщо в нас буде не навчений солдат в окопі, скільки б їх не було, і який би командир в них не був, на жаль, виконувати бойову задачу вони якісно не зможуть.
На якому зараз рівні базова підготовка в Україні? Якщо ми говоримо в середньому, то більшість навчальних центрів у Збройних силах абсолютно адекватні й нормально підходять до базової підготовки.
З того, що я чую далі від людей, які проходили навчання в інших навчальних центрах, то поки що існують ще такі, де халатно відносяться до цього процесу.
Як правило, це знову ж таки стосується тих навчальних центрів, в яких керівний склад не був на фронті, й це завжди породжує цей наслідок.
Якщо командир навчального центру сам воював, то я абсолютно впевнений в тому, що він завжди у своєму навчальному центрі буде підходити серйозно до учбового процесу, і він обов'язково буде контролювати якість навчання.
Загалом у нас досить нормальний рівень бойової підготовки, проте треба враховувати, що підготовка не закінчується на навчальному центрі, вона продовжується завжди, навіть після потрапляння в бойовий підрозділ.
Твоє навчання продовжується протягом всієї твоєї служби, кожну хвилину, яку ти не виконуєш бойову задачу і не відпочиваєш від бойової задачі, ти навчаєшся, — таке правило в 3-й штурмовій бригаді.
За рахунок цього ми намагаємось, тримаємо високий рівень якості підготовки нашого бійця. Ситуація на фронті така, що нам би встояти, а не мріяти про повернення територій. Як ви оцінюєте перспективи повернення окупованих територій? Це надзвичайно складний процес.
Я, відверто кажучи, не бачу, як це зробити найближчим часом, враховуючи ті обставини і той розклад сил, які в нас є. Я вважаю, що сьогодні ми маємо тверезо сконцентруватися все-таки на утриманні тих територій, які в нас є. Ми маємо для себе поставити пріоритети.
Це все супер, що ми мріємо про повернення територій, і про це треба думати, мріяти і планувати. Проте треба також реально дивитись на речі й розуміти, що все ж таки сьогодні сконцентруватись ми маємо на утриманні тих територій, які є під нашим контролем.
Коли ми зможемо стабілізувати цю ситуацію, коли ми зможемо твердо стояти на тих позиціях, які ми сьогодні утримуємо, ми можемо говорити про повернення тих територій, які ми тимчасово не контролюємо.
Можу вам сказати, що ситуація на фронті така, що нам би встояти, а не мріяти про повернення територій. Безумовно, це треба буде робити, і в перспективі ми це будемо робити. Проте треба бути тверезими зараз.
Що, на вашу думку, є ключовим для успішної реінтеграції цих регіонів? В мене насправді є відповідь. Усі дуже переживають, як ми будемо потім з цими територіями, там люди, які багато часу прожили без нас, під контролем Російської Федерації.
Але я в цьому взагалі не бачу жодної проблеми. Був закон про боротьбу з колаборантами. От його адаптація допоможе нам провести правильну роботу з тими кадрами, які на на тій території працювали проти України.
Далі ми цю територію заселяємо українськими ветеранами, і жодних проблем там більше не буде.
Що, на вашу думку, найбільше впливає на бойовий дух українських солдатів у нинішніх умовах, коли війна триває вже кілька років? З мотивацією українського солдата сьогодні надзвичайно складно. Майже все, що сьогодні відбувається, демотивує українського солдата.
І те, що він сьогодні взагалі тримається, це вже нереальна робота кожного солдата над самим собою. Сьогодні вже не про мотивацію, сьогодні вже про обов'язок і відсутність інших варіантів.
Мотивація має бути, з нею треба працювати, проте сьогодні це більше вже про обов'язок кожного з нас. А як нам працювати з цією мотивацією? Ми можемо її покращити? Можемо, постійно треба працювати. По-перше, потрібно перестати гратися в неіснуючі історії, а жити реально.
Треба чути тих людей, які безпосередньо перебувають на фронті, про ті проблеми, про які кажуть. Як у війську, так і в тилу мають залишатися закони справедливості.
Всі повинні бачити, що середовище в Україні справедливо однакове для всіх — тих, хто воює, і тих, хто не воює, а не вибірково для якихось категорій. Сьогодні на полі бою вже майже відсутня будь-яка техніка. Ви брали активну участь у багатьох операціях на сході України.
Який, на вашу думку, є ключовий елемент успіху під час штурмових дій у сучасних умовах війни? Жоден успішний штурм не відбувається без сучасних технічних засобів, це надзвичайно важливо.
Сьогодні на полі бою вже майже відсутня будь-яка техніка, але присутній боєць або штурмовик і поруч з ним ціла купа технічних засобів, такі як дрони наземні, літаючі, плаваючі, ті, що підвозять, увозять і займаються евакуацією. Безумовно, це правильне планування.
Авторитетні командири, які реалізовуються, поруч з якими бійці виконують бойову задачу, яким вони довіряють, а ті забезпечують їх всім необхідним для виконання цієї задачі — спостереження, нанесення, ураження, евакуація.
При наявності всіх цих речей штурми майже завжди будуть успішними, коли ми говоримо про абсолютно реальні речі, а не коли ставиться задача штурмувати будь-якою ціною, розбиваючись лобом об оборону, замість того, щоб подумати про інші варіанти вирішення ситуації.
Якщо ми говоримо про ті штурми, які здійснює 3-я ОШБр, то все починається з планування. Далі на авторитетних командирах реалізація, і забезпечення від бригади всім необхідним для здійснення цієї операції.
Бригади, які беруть участь у боях, мають певний відсоток недоукомплектованості, в той же час створюються нові бригади. На вашу думку чому так відбувається? Чому недоукомплектовують наявні бригади? Це моє питання, з яким я живу деякий час, на яке я не можу знайти відповіді.
Ну, відповіді немає ні, в армії, ні не в армії. У військових немає відповіді на це питання. Навіщо так відбувається? Я можу вам з впевненістю сказати, що жодної бойової бригади, повністю укомплектованої на сьогоднішній день, не існує.
Більше того, вам буде навіть складно знайти бригаду, яка укомплектована більше, ніж на 40%. На сьогоднішній день по особовому складу в нас з цим питанням легше, тому що ми самі себе забезпечуємо за рахунок власного рекрутингу.
У нас рівень комплектації набагато вищий, ніж у всіх інших бригадах. Якщо ми говоримо загалом, то, як правило, до 40% — це комплектація середньої бригади, яка виконує бойові задачі на будь-якій з ділянок фронту.
Але при цьому дійсно створюються нові бригади, на які немає досвідчених офіцерів, в які заганяють нулячий особовий склад, на які не вистачає озброєння і забезпечення.
Навіщо це робиться? В мене немає відповіді, окрім тієї, яка може виглядати як здогадки, що на цьому просто заробляється кимось. Іншої відповіді в мене немає, виконувати бойові задачі вони (нові бригади, — ред. ) не можуть в принципі.
Навіть якщо якимось чином їх доукомплектувати і виводити в підпорядкування іншим бригадам, то це всім бригадам ще й створює цілу низку проблем, досить складно управляти цими підрозділами.
Замість цього ми могли б особовий склад передавати в бригади, де є бойові командири з досвідом. Коли людина потрапляє в такий підрозділ, так чи інакше вона інтегрується і переймає досвід бійців або сержантів, які поруч з нею перебувають.
А кожну бойову бригаду, яка показала себе на полі бою, розширити до дивізії, яка б змогла себе забезпечувати вже у своїй смузі відповідальності і повноцінно виконувати бойові задачі. Ми б здійснили рост командирів, які в нас є.
Сьогодні на полі бою дуже багато командирів, які готові рости далі, але вони впираються через те, що рости просто немає куди. За рахунок створення дивізій ми могли б цього досягти. Ми б наповнили ці дивізії особовим складом, проте чомусь це не відбувається.
Я знаю, що і при попередньому головнокомандуючому, і при нинішньому ці питання підіймалися, але чомусь до реалізації вони не доходять, чомусь ми продовжуємо створювати непотрібні, неефективні нові бригади.
Як ви оцінюєте інформаційний фронт цієї війни? Наскільки важливою є правильна комунікація з суспільством під час таких критичних періодів? Вона важлива і є обов'язковою, необхідною.
Більш того, інформаційна робота — це один з наших інструментів, яким ми маємо користуватися. Не просто спостерігати за цим, а ми маємо формувати за рахунок інформаційної роботи, комунікації і стан суспільства, і правильний напрямок, або підсилювати якісь речі.
Тобто це інструмент, з яким ми маємо сьогодні обов'язково працювати. Що нам потрібно покращити в цьому напрямку? Ми маємо в цілому визначитись зі своєю інформаційною політикою, тому що є відчуття, що в нас немає інформаційної ані тактики, ані стратегії, як у держави.
Тому для початку вона мала хоча б з'явитися. Як війна в Україні змінює традиційні уявлення про тактику та стратегію військових дій? Сьогодні в Україні взагалі повністю переписуються всі посібники по застосуванню військ.
Саме у нас на полі бою повністю переписуються всі правила ведення, починаючи від тактики роботи найменшої ланки або групи і закінчуючи застосуванням цілих бригадам або підрозділів особливого призначення.
Змінилось абсолютно все — інженерні роботи, правила маскування, пересування, штурмових дій. Все змінилось. Абсолютно все. Будь-які розділи, пункти, які ви бачите в посібниках, західних, навіть найбільш сучасних, на сьогоднішній день вже змінилися.
Саме тут, в Україні на полі бою, тому що це технологічна війна, якої ще світ ніколи не бачив. Змінюється щодня через те, що ворог знаходить якесь рішення. Ми шукаємо одразу на це протидії.
Знайшли ми протидію, ворог починає шукати протидію на нашу протидію, і так відбувається щодня. Це стосується і РЕБу, і дронів, роботи груп, які є на полі бою. Тому переписується абсолютно все, правила війни. На сьогоднішній день це сучасна технологічна війна.
Які нові підходи ви вважаєте найефективнішими? Це робота штурмових невеликих груп в комбінації з роботою безпілотників. Техніка суттєво втратила свою вагу на полі бою. Але ми за рахунок технологій змогли зменшити функціональну необхідність, наприклад, піхотинця.
Ми намагаємось прибрати роботу піхотинця в забезпеченні, в евакуації. Зараз навіть підвіз, відвіз БК можна реалізовувати без задіяння піхоти, а відповідно це зменшує ризики для втрати цієї піхоти.
Тобто люди не отримують поранення під час роботи на логістиці, вони не гинуть. Все відбувається за рахунок дронів, причому і тих, які їздять, і тих, які літають.
Якщо відбувається евакуація, то знову ж таки, сьогодні є можливість вже не ризикувати людьми, а можна за допомогою дрона евакуювати пораненого. Це не завжди зараз можна зробити, безумовно, в цьому плані ще дуже багато треба працювати.
Але вже є в нас такий досвід, коли ми це робили, і це вдавалося. Коли ми робили евакуацію поранених без задіяння взагалі піхоти, і вона була ефективною, і людей ми змогли врятувати. Так само в нас є вже досвід організації засідок за допомогою дронів.
Я вважаю, що технології — це те, в що ми маємо з головою зануритися, це те, де лежить відповідь про те, як перемагати більш кількісного ворога. Зараз буде непогода, болота, дощі. Як це впливає на роботу дронів, вони запускаються? Запускаються.
Це впливає на роботу, на кількість годин, який дрон може працювати, на якість. Але все все одно працює, навіть взимку. Якщо ми говоримо про дрони, які літають, то є два сезони, в які найгірше працювати — це восени та весною, коли дуже велика вологість.
Мороз і спека не заважають, мають вплив на роботу, але не заважають. Ти можеш працювати, враховуючи ці нюанси. Зокрема, що взимку, наприклад, батарея працює менше. Є два сезони, коли найскладніше — це коли найбільша вологість.
І там є навіть певні часи, коли взагалі працювати майже неможливо. Це, як правило, вранці. Але здебільшого навіть в цих питаннях постійно шукаються рішення та відповіді, і вони поступово знаходяться.
Наприклад, зараз вже дрони з оптоволокном літають і є багато інших рішень, за рахунок яких ретранслятори вже давно ніхто не розгортає, як антени. Вже вони теж перебувають у повітрі і дають змогу далі літати, отримувати якісніше зображення.
З еволюцією дронів стає на фронті легше, чи ворог також розвивається? Противник також розвивається. Коли ми знаходимо якусь технологію, ворог, як правило, знаходить своє рішення так само, а ми знаходимо рішення боротьби з тим, що вигадав ворог.
На сьогоднішній день є, наприклад, напрямки, в яких, вважаю, ми більше досягли.
Це, наприклад, FPV, по їхньому застосуванню українська армія на декілька кроків попереду російської, але противник, наприклад, зі скидами набагато більше працює, у нас там досвід застосування набагато менший.
Росіяни хизувалися, що їхній "Орлан" ніхто не може дістати, але ми знайшли рішення, як його збивати. У відповідь на це вони модернізували БПЛА, щоб ми тепер знову шукали нове рішення, як тепер дістати на тій швидкості та тій висоті, на якій тепер він літає.
Тобто це постійна робота, процес, який не закінчується. Зараз поки що ми себе забезпечити не можемо. Чи очікуєте ви, що підтримка Заходу залишатиметься стабільною? Які кроки необхідні для її збереження? Ні, нам потрібно сконцентруватись на забезпеченні самих себе.
Сьогодні без підтримки Заходу нам буде надзвичайно складно, і треба просити, вимагати, брати, але дуже нерозумно будувати своє майбутнє з планами завжди десь щось просити, так не буде.
Будь-яка допомога рано чи пізно закінчується або зменшується, тому ми не можемо планувати своє майбутнє, виключно розраховуючи на те, що нам завжди будуть давати кошти, зброю, техніку і все інше.
Може щось статися у цих країнах, коли їм це буде потрібно, і вони залишать собі, а не будуть віддавати нам, постійно допомагати коштами.
Я думаю, ви всі бачите, як європейські країни вже реагують, та й навіть США, на кожну з останніх допомог саме коштами, там все більше всередині зростає напруга з приводу того, чому вони повинні це робити.
Так чи інакше ця напруга зростатиме, тому я вважаю, що ми все ж таки маємо думати над своїми власними можливостями та їх побудовою. Чи можемо ми в найближчій перспективі почати самі себе повністю забезпечувати? Ми вже мали це робити, потроху це відбувається.
У нас розгортаються підприємства по створенню в тому числі дронів і снарядів. Проте це не та швидкість, яка сьогодні необхідна. Треба це робити набагато швидше, масштабніше і переходити всій країні саме на цей режим роботи. Зараз поки що ми себе забезпечити не можемо.
Як ви бачите своє майбутнє після війни? Чи плануєте ви залишатися у військовій сфері, чи, можливо, перейти до політики? Я не залишуся у військовій сфері, це можу вам сказати точно.
Я буду в армії до тих пір, поки буде війна, тому що не бачу іншого варіанту, окрім як бути дотичним до безпосередньо питань безпеки, захисту й всього іншого. Але при цьому я з радістю, як тільки буде така можливість, зніму з себе форму і повернуся в цивільне життя.